Термічна обробка основної рами машин AHYW
В даний час Аньхой Яуї застосовує термічну обробку для всіх каркасів з листового металу, що дозволяє тривалий час усунути матеріал напруги з міні-деформацією, в основному включають основні рамки CNC Synchro Pressbrakes, CNC автоматичні гальмові задні гальма, основні рами волокнорізальних верстатів.
Термічна обробка (або термічна обробка ) - це група виробничих та металообробних процесів, що використовуються для зміни фізичних , а часом хімічних , властивостей матеріалу. Найбільш поширеним застосуванням є металургійний . Термічні обробки також використовуються при виготовленні багатьох інших матеріалів, таких як скло . Термічна обробка передбачає використання нагрівання або охолодження, як правило, до екстремальних температур, для досягнення бажаного результату, такого як тверднення або пом'якшення матеріалу. Методи термічної обробки включають відпал , загартовування , усунення опадів , загартовування , нормалізацію та гарту . Примітно, що, хоча термін термічної обробки застосовується тільки до процесів, коли нагрівання та охолодження здійснюються спеціально для змінення властивостей навмисно, нагрівання та охолодження часто відбуваються випадково під час інших виробничих процесів, таких як гаряче формування або зварювання.
Металеві матеріали складаються з мікроструктури дрібних кристалів, що називаються "зернами" або кристалітами. Характер зерен (тобто розмір і склад зерна) є одним з найбільш ефективних чинників, які можуть визначати загальну механічну поведінку металу. Термічна обробка забезпечує ефективний спосіб маніпулювати властивостями металу шляхом регулювання швидкості дифузії та швидкості охолодження в межах мікроструктури. Термічна обробка часто використовується для зміни механічних властивостей металевого сплаву, маніпулюючи такими властивостями, як твердість, міцність, в'язкість, пластичність та еластичність.
Існує два механізми, які можуть змінювати властивості сплаву під час термічної обробки: утворення мартенсіту змушує кристали деформуватися внутрішньо, а механізм дифузії викликає зміни в однорідності сплаву.
Кристалічна структура складається з атомів, згрупованих у дуже специфічному розташуванні, що називається решіткою. У більшості елементів цей порядок переставляє себе в залежності від умов, таких як температура та тиск. Ця перегрупування, що називається алотропією або поліморфізмом, може відбуватися кілька разів при різних температурах для певного металу. У сплавах ця перегрупування може призвести до того, що елемент, який звичайно не розчиняється в основний метал, несподівано стає розчинним, тоді як зміна аллотропії змусить елементи частково або повністю нерозчинні.
Коли в розчиненому стані, процес дифузії призводить до розкладання атомів розчиненого елемента, намагаючись сформувати однорідний розподіл в кристалах основного металу. Якщо сплав охолоджується в нерозчинному стані, атоми розчинних компонентів (розчинених речовин) можуть мігрувати з розчину. Цей тип дифузії, що називається атмосферними, призводить до утворення нуклеації, де мігруючі атоми об'єднуються на межі зерна. Це утворює мікроструктуру, яка складається, як правило, з двох або більше різних фаз. Сталь, яка була охоложена повільно, наприклад, утворює ламіновану структуру, що складається з чергувальних шарів фериту та цементиту, стаючи м'яким перлітом. Після нагрівання сталі до аустенітової фази, а потім гартуючи її у воді, мікроструктура буде у мартенситній фазі. Це пов'язано з тим, що після гартування сталь змінюється від фази аустеніту до мартенситової фази. Слід зазначити, що деякі перліт або ферит можуть бути присутніми, якщо затухання не охолоджувало всю сталь.
На відміну від сплавів на основі заліза, більшість термічно оброблюваних сплавів не відчувають перетворення фериту. У цих сплавах нуклеація на межі зерен нерідко посилює структуру кристалічної матриці. Ці метали загартуються опадами. Як правило, повільний процес, залежно від температури, часто називається "старіння".
Багато металів і неметалів виявляють перетворення мартенситу, коли швидко охолоджують (з зовнішніми середовищами, такими як олія, полімер, вода тощо). Коли метал охолоджується дуже швидко, нерозчинні атоми можуть не мати можливості мігрувати з розчину в часі. Це називається "безперервна трансформація". Коли кристалічна матриця змінюється до її низькотемпературного розташування, атоми розчиненої речовини стають ловуючими всередині решітки. Захоплені атоми перешкоджають кристалічній матриці повністю змінюватися в його низькотемпературний аллотроп, створюючи стрибкові напруги всередині решітки. Коли деякі сплави охолоджуються швидко, наприклад сталевим, перетворення мартенситу твердне металом, а в інших, як і алюміній, сплав стає більш м'яким.
Вплив часу та температури
Діаграма перетворення температури (TTT) для сталі. Червона крива відображає різні швидкості охолодження (швидкість) при охолодженні від верхньої критичної (А3) температури. V1 виробляє мартенсіт. V2 має перліт, змішаний з мартенситом, V3 виробляє бейніт, а також перліт і мантіссіт.
Правильне термічне оброблення вимагає точного контролю температури, часу, що тримається при певній температурі та швидкості охолодження. [12]
За винятком зняття стресу, гартування та старіння, більшість термічних методів обробки починаються шляхом нагрівання сплаву поза межами верхньої температури перетворення (A 3 ). Ця температура називається "арештом", оскільки при температурі А3 метал переживає період гістерезису. На даний момент вся теплова енергія використовується для того, щоб викликати зміну кристала, тому температура припиняє зростати протягом короткого часу (арешти), а потім продовжує сходження, коли зміна завершена. [13] Тому сплав повинен нагріватися вище критичної температури, щоб трансформація мала місце. Сплав, як правило, триматиметься при такій температурі, достатньо довго, щоб тепло повністю проникати у сплав, тим самим доведіть його до повного твердого розчину.
Через те, що менший розмір зерна зазвичай підвищує механічні властивості, такі як в'язкість, міцність на зсув та міцність на розтягування, ці метали часто нагрівають до температури, яка знаходиться трохи вище верхньої критичної температури, щоб запобігти зростанню зерен розчину надто великими . Наприклад, коли сталь нагрівається над верхньою критичною температурою, утворюються невеликі зерна з аустеніту. Вони ростуть, коли температура підвищується. Коли воно охолоджується дуже швидко, під час перетворення мартенситу зернисті розміри аустеніту безпосередньо впливають на розмір мартенситних зерен. Більші зерна мають великі зернові межі, які служать слабкими плямами в структурі. Розмір зерна зазвичай контролюється, щоб зменшити ймовірність поломки.
Дифузійна трансформація дуже залежить від часу. Охолодження металу зазвичай пригнічує випадання опадів до значно нижчої температури. Наприклад, аустеніт, як правило, існує лише у верхній критичній температурі. Проте, якщо аустеніт охолоджується досить швидко, перетворення може бути подавлено на сотні ступенів нижче нижчої критичної температури. Такий аустеніт надзвичайно нестабільний і, якщо встигнути достатньо часу, буде осаджуватися в різні мікроструктури фериту і цементиту. Швидкість охолодження може використовуватися для регулювання швидкості росту зерна або навіть для виробництва частково мартенситних мікроструктур. Проте мартенситне перетворення не залежить від часу. Якщо сплав охолоджується до температури мартенситного перетворення (M s ) до того часу, поки інші мікроструктури не зможуть повністю утворитися, перетворення, як правило, відбувається з точністю до швидкості звуку.
Коли аустеніт охолоджується повільно настільки, що перетворення мартенситу не відбувається, розмір зерна аустеніту буде мати вплив на швидкість зародження, проте, як правило, це температура і швидкість охолодження, що контролює розмір зерна та мікроструктуру. Коли аустеніт охолоджується вкрай повільно, він утворює великі ферритні кристали, наповнені сферичними включеннями цементиту. Ця мікроструктура називається "шараоід". Якщо охолоне трохи швидше, тоді утвориться груба перлина. Ще швидше і тонкий перліт сформує. Якщо воно охолоне ще швидше, бейніт утвориться. Аналогічно, ці мікроструктури також утворюються, якщо вони охолоджуватимуться до певної температури, а потім будуть триматися там протягом певного часу. [17]
Більшість кольорових сплавів також нагрівають, щоб утворити розчин. Найчастіше вони потім охолоджуються дуже швидко, щоб перетворити мартенсит, поставивши розчин у пересичений стан. Сплав, що перебуває у набагато м'якій стані, може потім бути холодним. Ця холодна робота збільшує міцність і твердість сплаву, а дефекти, спричинені пластичною деформацією, як правило, прискорюють випадання опадів, підвищуючи твердість, що перевищує норму для сплаву. Навіть якщо і не працювати холодно, розчини у цих сплавах, як правило, осідають, хоча процес може тривати набагато довше. Іноді ці метали нагрівають до температури нижче нижчої критичної (A 1 ) температури, запобігаючи перекристалізації, щоб прискорити опадування.
Відпал листового металу
Відпал (металургія)
Відпал полягає в нагріванні металу до певної температури, а потім охолодження з такою швидкістю, яка дасть вишукану мікроструктуру, повністю або частково відокремлюючи складові. Швидкість охолодження, як правило, повільна. Відпал найчастіше використовується для пом'якшення металу для холодної роботи, для поліпшення оброблюваності, або для підвищення властивостей, таких як електропровідність.
У чорних сплавах відпал зазвичай здійснюється шляхом нагрівання металу за верхньою критичною температурою, а потім охолоджується дуже повільно, внаслідок чого утворюється перліт. У як чистих металах, так і в багатьох сплавах, які не піддається термічній обробці, отжиг використовується для видалення твердості, викликаної холодною обробкою. Метал нагрівається до температури, в якій може відбуватися перекристалізація, таким чином відновлюючи дефекти, викликані пластичною деформацією. У цих металах швидкість охолодження, як правило, мало ефекту. Більшість кольорових сплавів, що піддаються термічній обробці, також відпалюють, щоб полегшити твердість холодної роботи. Вони можуть бути повільно охолодженими, щоб забезпечити повне осадження компонентів і одержати вишукану мікроструктуру.
Чорні сплави, як правило, або "повне відпалення", або "процес, відпалений". Повний відпал вимагає дуже повільних темпів охолодження, з метою утворення грубого перліту. При процесі відпалу швидкість охолодження може бути швидшою; до і включаючи нормалізацію. Основною метою процесу відпалу є вироблення рівномірної мікроструктури. Кольорові сплави часто піддають різноманітним методам відпалу, включаючи «відпал перекристалізації», «частковий відпал», «повний отжиг» і «остаточний відпал». Не всі методи відпалу включають перекристалізацію, такі як зняття напруги.











